Бразилієць, якого з юності зацікавила Україна, уже декілька разів приїздив в Україну. А ще він дуже мріє відвідати Західну Україну, особливо Луцьк. Українські друзі Джанлуки називають його бразилійцем, в якого душа ще й яка українська. Він володіє португальською та українською, і як каже сам, бувають моменти, коли забуває, що він бразилець.
– Я почав вивчати українську мову коли мені було 18. Робив це самостійно, але дуже вдячний українцям, які в соціальних мережах допомагають: пишуть слова підтримки чи просто пропонують спілкування. Це важливо, адже в такий спосіб я теж вивчаю нові слова й розвиваю свої навички.
Зі слів Джанлуки, найлегше йому дались алфавіт та вимова. Найважчим, без сумнівів, стало відмінювання, адже це було дуже складно. У португальській мові є артиклі, в українській їх немає.
– Люди завжди вражені і хочуть почути про мене, як починалося вивчення української. Щодо слів, цікавим видається слово «калюжа». Найбільше мені подобається те, що українська – це мова друзів. Ти можеш знати безліч мов, вони можуть дати хороші посади й можливість заробляти чимало грошей. Але українська мова дала мені можливість познайомитися з багатьма класними людьми, які стали моїми друзями.
Найбільше хороших спогадів у Джанлуки пов’язані з Одесою, а все тому, що там щороку відбувається «Марш вишиванок». Хлопець рекомендує кожному українцеві, бодай раз відвідати цей захід.
Джанлука відвідав чотири різні українські міста, і кожне здавалося йому іншою країною: Київ – це ідеальна Європа. Одеса – місто в якому відчував енергетику Молдови та Греції, але засмутився, що там немає метро і мало тих, хто говорить українською. Харків – місто у якому неймовірна столітня архітектура. Розчарував лише Донецьк, адже хлопець не чув там української мови взагалі. Зараз Джанлука мріє відвідати західну Україну, особливо Луцьк, а все тому, що там відбувається його улюблений фестиваль «Бандерштат».
– Взагалі мене дуже дивує, чому в Україні так багато людей не хочуть спілкуватися українською мовою, адже в усіх країнах розмовляють рідними мовами, а тут ні. Українську мову я б порівняв із душею. Мені дуже добре, коли я розмовляю українською. Здається, це доля, що я почав вивчати її. Я розумію, що питання мови складне. Тому що робити висновок про людину лише через мову, якою вона розмовляє не варто. Можливо, ця людина просто потрапила в «епоху», де було необхідно говорити іншою мовою, можливо, тому що вона народилася в радянські часи або тому що її батьки вдома не розмовляють українською мовою. Я познайомився з двома людьми в Україні, які розмовляли російською, які мене дуже добре прийняли, і спілкувався з «ультра патріотичними», яких дратував той простий факт, що я написав Одеса з двома буквами «С» або тому що я казав «Кієв» замість «Київ». Але траплялися і такі випадки, коли люди ображали мене, тому що я розмовляю українською, а не російською. Я думаю, що важливо завжди тримати баланс, тому що немає нічого важливіше за нас. Бо в кінці наше сонце вимкнеться, і ніхто ніколи не почує про місце, яке називалася Земля.
Вперше Джанлука познайомився з українською мовою у травні, 2011 року. У дитинстві йому подобався музичний гурт який називається Prata vetra, з Латвії, і хлопець завжди думав, що мова, якою вони співають – російська!
– Латвія була частиною СРСР, я думав, що вони співають російською, але це було латиською мовою. Через багато років я вирішив вивчити російську мову в Інтернеті та одразу побачив, що це не та сама мова, яку я слухав. Тож я почав більше дізнаватися про Східну Європу, і коли натрапив на статтю про Україну, мені здалася вона цікавою. Тож я почав дізнаватися про українську мову через музику, і теж дуже вдячний українцям, які в соцмережах допомагають, як на приклад, пишуть слова підтримки чи просто пропонують спілкування. Це важливо, адже в такий спосіб я теж вивчаю нові слова й розвиваю свої навички… Все це додало мені дуже позитивної атмосфери для продовження.
Джанлука дуже вдячний українцям, каже, що без українців зовсім не міг би вивчати українську мову. Українців вважає дуже доброзичливими людьми, а Україну – дуже різноманітною країною із заходу на схід, з півночі на південь.
