Кіноперегляди, настільні ігри, велопоїздки – лише частина заходів, які влаштовує у селі Копачівка Луцького району молодіжний центр «Дід Юхим».
Організація існує менше року, але з липня до листопада 2020-го тут встигли провести 56 заходів для підлітків та молодих людей. Це офіційно. А неофіційно тут мало не щодня щось відбувається. Йдеться у матеріалі Першого каналу соціальних новин.
До «Діда Юхима» найпоширенішою розвагою було сидіння на сходах клубу
Копачівка – невелике село (приблизно 1,5 тисячі населення) за 20 кілометрів від Луцька. Як і в більшості аналогічних населених пунктів, донедавна тут не було нічого для дозвілля молоді.
За даними Асоціації молодіжних центрів України, по всій країні працює 310 таких організацій. На Волині – десять, з них у селах – лише чотири.
«У місцевому Будинку культури є гуртки для найменших дітей, а от років із 11 їм вже не було куди подітися. Не було де пограти в ігри, подивитися фільм, організувати невеликий захід для однолітків», – розповідає координатор молодіжного центру Сергій Янішевський.
«Єдиний доступний варіант був – посидіти на лавці під клубом чи на сходах школи. Такий собі варіант дозвілля», – додає волонтер Ілля Невідомський.
Ідея створити молодіжний центр не з’явилася раптово – вона виношувалася кілька років. Сергій Янішевський викладає історію у місцевій школі. Спроби організувати дозвілля для підлітків почалися звідти.
«Ще такого поняття, як молодіжний центр, не було, а ми разом з іншими місцевими організовували екскурсії, фаєр-шоу, концерт лідера гурту «Тінь сонця» Сергія Василюка у сільському клубі. Просто для того, щоб відчувався якийсь рух. Пробував організовувати заходи у шкільному музеї, але там обмеження – лише до шостої вечора. Нам це не підходило», – пригадує чоловік.
Після знайомства з координаторкою луцького центру YouthСфера Яною Романюк окреслилась ідея створення молодіжного центру у Копачівці. Згодом Сергій побував на луцькому та всеукраїнському тренінгах для молодіжних працівників.
«Там зі мною в кімнаті жили люди з Дніпра. Всі активно ділилися своїми ідеями, після чого я приїхав натхненний сюди», – каже Сергій.
Молодіжний центр з нуля. Копачівський досвід
У 2019-му з ідеєю про створення молодіжного центру і проханням допомогти з приміщенням Сергій Янішевський прийшов до сільського голови. Умовою була кімната з окремим входом, щоб можна було там сидіти до ночі і ні від кого не залежати, нікому не заважати.
У сільській раді запропонували приміщення у Будинку культури. Кімната площею приблизно 55 квадратних метрів з окремим входом, коридором і великим балконом. У 90-ті там працював більярдний клуб, але пізніше протягом двох десятиліть приміщення занепадало. Два роки тому там уже не було ні вікон, ні дверей, ні штукатурки.
«Стан був поганим, але розмір, окремий балкон – це супер. Тож ми погодилися», – пригадує активіст.
Сільська ж рада зголосилася мінімально привести приміщення до ладу: оновили штукатурку, встановили вікна та двері. Але далі чиновники сказали, що більшим допомогти не можуть – у бюджеті бракує грошей. Порадили лишень зареєструвати громадську організацію, щоб була змога співпрацювати з міжнародними інституціями.
Далі почався пошук грантових проєктів. Через Фейсбук і знайомих молодіжних працівників. За кілька місяців такий «підвернувся» – інфраструктурний проєкт від програми Європейського Союзу House of Europe. Подача заявки, кілька тижнів очікування результату і… перемога.
«Те, що ми його виграли – чиста випадковість. Нашій громадській організації не було навіть пів року, жодної історії діяльності – хоча це було прописано в умовах. Пощастило», – зізнається Сергій.
Європейський Союз виділив на копачівський молодіжний центр 52 тисячі гривень. Ці гроші дозволялося витратити на будівельні матеріали, столи, стільці, принтер, ноутбук і проектор. За умовами програми, ще 20% від суми мала фінансувати місцева громада. Тож сільська рада виділила приблизно 22 тисячі гривень на роботи.
«Для ремонту за грантові кошти потрібні були підрядники, які офіційно надають послуги. Знайти їх було чи не найскладніше – більшість у цій сфері працює не зовсім легально. Запитував у батьків, знайомих. Не пам’ятаю вже, хто порадив, але врешті трапилися такі виконавці», – каже координатор молодіжного центру.
«На жаль, люди досить невідповідально поставилися до своєї роботи, а я довірився їм. Місцями неякісно покладена плитка, погано зроблені стіни, розетки – багато нюансів. Я вважаю, що це моя неуважність винна», – додає він.
Попри це, вже за місяць від початку ремонту молодіжний центр запрацював. У червні минулого року там організували дебютний захід – кіноперегляд.
У «Дідові Юхимі» – не вчитель та учні, а друзі
Згодом були спільні прибирання, вечори настільних ігор, екскурсії історичними місцями, велопоїздки – Луцьким районом і сусідніми, акустичні вечори, тематичні вечірки: PizzaParty, під час якої дивилися мультфільм «Черепашки-ніндзя», тренінги з психологом, Mind games, тренування з бойового гопака, чемпіонат з гри у FIFA (відеогра жанру футбольних симуляторів)…
Назва «Дід Юхим» – це згадка про пісню гурту «Тартак», де є такі слова: «Дід Юхим був не сліпим, не глухим/ Ні кульгавим, ні хворим, а навпаки – бадьорим та здоровим/ Він не пив, не палив, він зарядку робив».
Окрім Сергія Янішевського, у молодіжному центрі зараз волонтерять 7-8 підлітків. Вони допомагають в організації заходів та прибиранні приміщення. Більшість з них – ще школярі.
«Але тут у нас стосунки не на рівні субординації учень-вчитель, а дружні», – запевняє координатор.
В одному заході зазвичай беруть участь від 5 до 30 людей. Це залежить не тільки від тематики, а й від дня тижня і навіть погоди. Анонсують події у Фейсбуці ( там DidUhim має 245 підписників), Інстаграмі (255 підписників) та групі у Вайбері (70 учасників). Вік відвідувачів – від 11 до 25 років.
«Пишемо, що будемо робити, і запитуємо, хто що може запропонувати. За цей рік аудиторія стала більш-менш сталою. Нема такого, щоб хтось раз прийшов і знову не повертався», – пояснює Сергій Янішевський.
Основна частина учасників молодіжного центру – з Копачівки, але є також із сусідніх сіл Тростянка, Олександрівка, Башова.
Тут заборонені алкоголь і цигарки. Через це певний відсоток молоді відсіюється, – припускає координатор. – Але це свідоме рішення.
«Діду…» треба гроші на розвиток
Наразі сільська рада оплачує електроенергію та інтернет. А от на решту грошей немає. Для Сергія Янішевського це неоплачуване волонтерство. Ті ж настільні ігри «Діду Юхиму» дарують друзі.
На розвиток грошей поки немає. Тож координатор центру планує подавати заявки на нові гранти. Волонтери центру хочуть облаштувати балкон для посиденьок. Також вони пропонують кімнату у тимчасове користування іншим організаціям. Щоправда, поки ніхто не зголосився.
Ще одна глобальна проблема – приміщення не опалюється, а відповідно ремонт, у якого і так є недоліки, псується ще більше. Попри холод, всю зиму тут збиралася молодь – частково рятували електричні обігрівачі. Фактично, це було єдине, що працювало взимку в копачівському Будинку культури.
«Ми зверталися в сільську раду. Вони кажуть, що знають про проблему, але наразі нічого зробити не можуть – немає грошей», – каже керівник центру.
***
Попереду – літо, а це означає, що відвідувачів «Діда Юхима» побільшає. Принаймні, так було минулого року, коли школа пішла на канікули.
«Всі знають, що можна просто провести час, навіть якщо нічого офіційно не організовують. Минулого літа о п’ятій вечора ми щодня відкривались, і тут постійно був якийсь рух. На вулиці дивились фільми – для цього пошили величезний екран», – пригадує Сергій.
Коли закінчиться карантин, тут мріють організовувати більш масові заходи: чемпіонати КВН, концерти.
«Тільки скажи, що ми тут організовуємо таке – буде купа людей. Чекаємо, коли можна буде», – резюмує він.
***Матеріал опубліковано в рамках програми «Журналістика рішень для локальних медіа», яку реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Текст: Віта Сахнік
Фото: Ірина Кабанова
